проблема походження української мови

Проблема походження та етапності розвитку української мови турбує не одне покоління зарубіжних і вітчизняних учених. Будучи тісно пов’язаною із глотогенезом (глотогонією) (грец. діойа — мова; походження та розвиток мови) слов’янських мов та маючи чималу суспільно-політичну значущість, вона «обросла» різними підходами та численним гіпотезами, що претендують на її вирішення. Така контроверсійність зумовлена як різним науково-теоретичним розумінням природи й суті процесу виокремлення мови, так і характером джерельної бази, на яку спираються дослідники. Зокрема неупереджене вивчення історії україн.

Проблема походження мови є дуже складною. Припущення про походження мови робляться умоглядно шляхом міркувань, бо первісна мова не має пам'яток письма. Перш ніж розглянути різні гіпотези з цієї проблеми, слід наголосити на тому, що питання походження мови треба відрізняти від питання походження конкретних мов світу. Конкретні мови, навіть дуже давні, виникли не раніше 10 тисяч років тому, тоді як людство заговорило декілька сот тисяч років тому. Коли і як з'явилася мова, якою вона була на перших етапах розвитку людства цікавить людей із найдавніших часів, однак до наших днів немає за.

Довгий час походження української мови висвітлювалося за схемою: індоєвропейська – праслов'янська – східнослов'янська (або давньоруська) – українська. Мовознавці, на думку багатьох учених, змушені були підхопити публіцистичну метафору про походження східнослов'янських народностей і їхніх мов із спільної колиски – Київської Русі. Ця метафора перетворилася на штамп, що не вимагав доказів. Своє вагоме слово у розв'язанні цієї проблеми ще мають сказати порівняльно-історичне мовознавство, археологія, історія. Предыдущая 1 234 5 6 7 Следующая. Дата добавления: 2016-03-05; просмотров: 1471

Украї́нська мо́ва (вимовляється [ukrɑ'jınʲsʲkɑ 'mɔwɑ]) — мова, поширена у південно-східній Європі, належить до слов'янської групи індоєвропейської мовної родини. Єдина державна мова в Україні, одна з трьох офіційних мов у Придністров'ї та одна з офіційних мов частини Сербії. Історично також була офіційною мовою Кубанської Народної Республіки. Українською мовою говорять в Україні, прикордонних територіях сусідніх країн, де здавна мешкають українці, а також у країнах, куди свого часу виїхало чимало.

Сьогодні в світі існує 13 живих мов слов'янських народів: українська, білоруська, російська, польська, чеська, словацька, верхньолужицька, нижньолужицька, сербська, хорватська, словенська, македонська, болгарська. До мертвих (таких, що не мають носіїв) мов слов'янської групи належать праслов'янська, давньоруська, старослов'янська, полабська.

походження українська мова. Людство завжди цікавилось питанням походження мови. Чому саме людина володіє мовою? На ранніх етапах розвитку суспільства люди вважали творцем мови Бога. Пізніше античними вченими формується думка, що мова творилася поступово самими людьми, а не якоюсь надприродною силою. Ще в період до не і впродовж кількох сторіч точилася дискусія з питання зв'яжу між мисленням і мовою, між словом і тими речами, які воно називає, тобто як слова набули своїх значень, хто їм дав ці значення. Тому зародилися такі теорії походження мови: договірна, звуконаслідувальна і вигукова.

Згідно з цією концепцією східнослов'янська мовна територія давньоруської доби за фонетичними ознаками ділилася на три групи говорів: південну ПРОБЛЕМА ПОХОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В (протоукраїнську), північну (основа північного наріччя російської мови) і НАУКОВИХ ПРАЦЯХ XIX - СЕРЕДИНИ XX ст. східну, середньоруську (предок південноросійського наріччя та . Спочатку східнослов'янська етнохсовна територія VI—ХШ ст. уявлялася дослідникам якимось суцільним монолітом з однорідною давньоруською народністю і спільною давньоруською мовою, позбавленою істотних діалектних особливостей, які.

Походження української мови. Сьогодні в світі існує 13 живих мов слов’янських народів: українська, білоруська, російська, польська, чеська, словацька, верхньолужицька, нижньолужицька, сербська, хорватська, словенська, македонська, болгарська. До мертвих (таких, що не мають носіїв) мов слов’янської групи належать праслов’янська, давньоруська, старослов’янська, полабська. Сама назва української мови походить від топоніма «Україна», який уперше зустрічається в Київському літописі 1187 р. для позначення земель на межі Переяславського князівства й Степу, в якому кочували половці. І тепер французька держава не байдужа до мовних проблем: у законі про вживання французької мови.

Людство користуючись мовою, в більшості випадків, не задумується над такими питаннями: Як виникла мова?чи хто і де її створив?Чим була зумовлена її поява?Чому саме людина володіє мовою? Насправді проблема походження мови вже давно цікавить дослідників. Вони розглядають 2 аспекти цієї проблеми: 1)Виникнення саме конкретних мов; 2)Походження мови як засобу спілкування.

Дехто вважає мову лише засобом порозуміння між людьми. Насправді ж цим не вичерпується її значення. У мові закодовує нація всю свою історію,багатовіковий досвід, здобутки культури, духовну самобутність. Мова для кожного народу стає ніби другою природою, що оточує його, живе з ним всюди і завжди. Без неї, як і без сонця, повітря, рослин, людина не може існувати. Як великим нещастям обертається нищення природи, так і боляче б’є по народові зречення рідної мови чи навіть неповага до неї, що є рівноцінним неповазі до батька й матері.

Треба зазначити, що проблема походження українців і української мови віддавна хвилювала різних мовознавців, літературознавців, письменників, філософів, істориків, археологів. Саме тому існує багато думок з даного питання. Є науково виважені, обґрунтовані концепції і амбіційні, свідомо заплутані, неясні версії (здебільшого „патріотичні” відповіді на різні шовіністичні трактування походження української мови). Усі вони відіграли певну роль, бо вливалися в теорію глотогенезу, спонукали до подальшого дослідження, до нагромадження лінгвістичного, історичного, археологічного фактажу.

Над проблемою походження української мови вчені почали замислюватися задовго до здобуття Україною незалежності, ще в ХІХ столітті. Першим ґрунтовним дослідженням з історичної фонетики української мови, де порушено питання про час її формування, була праця П. Г. Житецького «Очерк звуковой истории малорусского наречия», надрукована 1876 р. у київських «Университетских известиях». Учений дійшов висновку, що основні риси українського вокалізму (тобто системи голосних звуків) сформувались уже в ХІІ–ХІІІ ст.

У книзі на основі найновіших досягнень історичних та філологічних наук розглянуто походження східнослов'янських народів та їхніх мов. Доведено необґрунтованість доктрини про давньоруську народність і першу руську державу як «спільну колиску» українців, росіян та білорусів, розкрито терміни «Русь», «Росія», «Великоросія», «Малоросія» та історію їх вживання, пояснено походження назви «Україна», охарактеризовано етапи та особливості формування східнослов'янських мов. Сканування та обробка: litopys.kiev.ua.

Питання походження української мови здавна було в полі зору українських і зарубіжних лінгвістів, істориків, частково — етнографів. Дослідники порушували питання про місце і шляхи формування українського народу та його мови. Так, у ХІХ ст. відбулася полеміка між російським істориком Михайлом Погодіним, який вважав, що українці прийшли на територію нинішньої України з Прикарпаття і заселили Київщину не раніше ХV ст., та українським істориком й етнографом Михайлом Максимовичем, який доводив автохтонність українського населення на його споконвічних землях і відзначав, що українська мова формувалас.