формування дворянського класу в україні.

2. Формування вітчизняної еліти – дворянства в Наддніпрянській Україні. 3. Еволюція козацького стану. 4. Соціально-економічне становище селянства. Криза панщинної системи. 5. Специфіка історичного становища та ролі духовенства у східно- й західноукраїнських землях. 6. Формування нових соціальних класів – буржуазії та робітників. 7. Розвиток торгівлі та зміни у становищі й структурі купецтва та міщанства. Історіографія проблеми.

Склад дворянства України за національністю був досить строкатим. Про це, зокрема, свідчать прізвища його представників: граф Браницький, князь Воронцов, граф Кочубей, барон Штігліц та інші. у п. пол. ХІХ ст. зміцнилося становлення дворян як монополістичних власників землі. дворяни України володіли 70% земель. Це звання отримали заможні купці та представники дворянських прошарків, які займали високі посади на цивільній службі. Почесні громадянами звільнялися від подушного податку, рекрутських повинностей, мали право бути обраними на міські громадські посади. 3. Формування буржуазії та класу робітників. Буржуазія – належала до вищих верств населення. Це був новий соціальний клас.

На думку видатного історика України Івана Крип'якевича, українська національна ідея в останні десятиліття XVIII ст. почала життя з історичних розвідок історії народу, історії козацтва. В першій чверті XIX ст., коли серед української інтелігенції посилювалася ідея національного пробудження, вийшов друком відомий історичний анонімний твір "Історія Русі" (1846 p.). Видавець цього твору Й.Бодянський приписав його білоруському архієпископові Г.Кониському. Паростки національно-культурного відродження у дворянський період з'явилися також на ниві архітектури, образотворчого мистецтва і музичної культури. Архітектурне мистецтво України цієї доби звільнялося від чужих впливів і продовжувало утверджувати самобутність.

Дворянство - привілейоване стан, який виник у феодальному суспільстві. Поняття частково відтворюється в буржуазному суспільстві. У широкому сенсі перший дворянством іменують європейську феодальну аристократію взагалі. У цьому сенсі можна говорити про "французькою дворянстві", "німецькому дворянстві" і т. п. 1. Дворянство з економічної точки зору. В епоху феодалізму виникла нагальна необхідність створення чіткої та обов'язкової для виконання системи принципів і понять, що регулюють відносини між васалом і його сюзереном. Так виник клас дворянства, головним обов'язк.

Дворянське зібрання, дворянське депутатське зібрання, дворянські збори, дворянські депутатські збори (рос. Дворянское собрание, дворянское депутатское собрание) — орган дворянського самоврядування в Російській імперії, виборний орган, що існував у період між 1766–1917 роками[1][2]. Дворянські зібрання діяли в намісництвах, губерніях і повітах відповідно адміністративного поділу державного управління. Відповідно інститут дворянського зібрання існував й в Україні з поширенням російського губернського поділу, наданням прав дворянства козацькій старшині, українській та польсько-литовській шляхті[3.

Дворянські депутатські зібрання на території україни в кін. XVIII – поч. ХХ Ст.: становлення та діяльність. Серед сучасних українських дослідників варто відзначити Л.М. Казначеєву, яка з’ясувала роль і місце Волинського дворянського зібрання в системі органів влади. У цьому дослідженні опрацьовано проблему повноважень, еволюції структури та складу станової інституції з позиції соціоетнічного походження й конфесійної приналежності членів, розглянуто напрями діяльності зібрання, визначено його місце в системі російського державного механізму. Проте документознавчі та архівознавчі аспекти цієї теми фактично залишилися поза увагою автора [1].

- Дворянство Південної України відіграло значну роль у підприємницькій діяльності. Заможне регіональне дворянство сприяло появі нових тенденцій в економічному розвитку краю: збільшенню підприємств, зростанню кількості промислової продукції, утворенню спеціалізованих галузей промисловості. У більшості випадків саме дворянський капітал відіграв визначальну роль у побудові залізниць в краї, розвитку судноплавства. Протягом другої половини ХІХ - початку ХХ ст. дворяни опинилися в колі постійної конкурентної боротьби з представниками інших станів (купецтвом, міщанством та селянством) за домінуючі п.

Визначено роль і місце дворянства у формуванні й розвитку нових інститутів місцевого управління, суду та земства. В останній чверті ХІХ ст. у суспільстві склалася стійка думка про втрату дворянами панівного становища, загальний занепад їх економічної та соці-альної ролі. У сучасній російській та українській історіографії оцінки становища дворянс­ тва в пореформений період неоднозначні. Так, російський історик В.Шап­ овалов визнає, що воно втрачало лідируючу роль на земельному ринку, а значна частина так і не змогла психологічно прилаштуватися до нових умов. Водночас він ро-бить висновок, що у соціально-економічній сфері дворянство трансформувалося в.

Формування катеринославського та херсонського дворянства в 60-ті рр. XVIII – на початку XIX ст. Предмет . В Південній Україні було створено спеціальну комісію щодо розгляду дворянства Катеринославського намісництва. Саме її рішеннями було визнано дворянами значну кількість представників непривілейованих верств населення. Юридичне визнання дворянської корпорації Південної України відбувалося в руслі загальноімперського процесу і не мало особливих відмінностей. Вперше дворянство південного краю визнавалося складовою часткою регіонального суспільства у 1766 р., коли відбулися з'їзди та вибори проводирів дворянства до Уложеної Комісії.

Катеринославське дворянство в процесі формування всестанових судових установ …. 208 3.4. Дворяни у складі інституту земських начальників .…. В.І. Вернадського НАН України КДЕГ –. Крестьянское дело в Екатеринославской . Соціальний (суспільний) стан відрізняється від таких понять як суспільний клас, суспільний прошарок, соціальна страта. Англійський соціолог Е. Гідденс вважає, що стан – це форма стратифікації, в якій нерівність між індивідуумами закріплено законом [370, с. 678].

Після селянської реформи 1861 року дворянство України, як і всі дворянство Російської імперії, вступило в період кризи і безладу. Нездатність більшої частини дворянства перебудуватися в нових економічних умовах привела до втрати ним наприкінці XIX століття значної кількості земель. Але цей факт ще не дає підстав до висновку про повному занепаді дворянства. Після заснування Державної Думи і реорганізації Державної Ради дворянські представники і тут не втратили своєї переваги над іншими станами. Під час буржуазно-демократичної революції 1905-1907 років дворянство створює політичні партії. Але формування буржуазії в Україні мало свої особ-. 236.

Після знищення залишків автономії України у складі Російської імперії суспільний лад приводиться у відповідність до суспільного ладу Росії. Офіційно все населення Російської імперії складалося з чотирьох станів — дворянства, духовенства, селянства (сільських обивателів) та міських жителів (міських обивателів). Дворянство. Процес зрівняння української шляхти в правах з російським дворянством, започаткований ще в другій половині XVII ст., продовжується і в XIX ст. Окрім загальноросійського законодавства, приймається ряд законів, які прямо адресувалися українському дворянству і були спрямовані на.

Робітничий клас в Україні формувався і з ремісників та кустарів, які не витримували конкуренції з промисловим виробництвом і розорювалися. Велика промисловість перетворювала ремісників, кустарів, дрібних господарів у найманих робітників. Індустріальний пролетаріат був зосереджений здебільшого в Катеринославській, Київській і Харківській губерніях, а сільськогосподарський - переважно на Півдні, у Херсонській, Таврійській, Катеринославській губерніях. У Наддніпрянській Україні ідейний провід у суспільстві перебирає дворянська інтелігенція. У західноукраїнських землях духовенство перебувало в злиденному матеріальному та соціальному становищі.

Повітові дворянські опіки. Сільські управління. Міські думи. В 1959 р. облдержархів розпочав формування фонду фотодокументів. У тому ж році розпочалась робота зі створення страхового фонду шляхом мі-крофотокопіювання документальних матеріалів. На Правобережній Україні інститут мирових посере-дників скасовано в 1917 р. Укази Сенату; обіжники Міністерства внутрішніх справ, Подільсь-кого губернського правління, Подільського губернського в селянських справах присутствія про складання та введення в дію уставних грамот, викупні платежі, проведення рекрутських наборів; відомості про страху-вання селян; справи за скаргами селян на поміщиків.

Економічна складова Південної Україна в цей час помітно відрізнялась від інших українських губерній Російської імперії, 118. «Історія». Метою статті є висвітлення ключових поглядів дослідників на місце та роль дворянства в економічному житті Півдня України. В її основі – історіографічні джерела, що включають наукові дослідження радянських та сучасних авторів зазна-ченої проблематики, а саме: монографії, статті. До різноманітних сфер приватного підприєм-ництва, які виходили за рамки традиційних дворянських занять – сільського господарства та державної служби – дворяни почали залучатися ще в дореформений період, що знайшло відображення в працях радянських і сучасних істориків.

Дворянство - привілейований стан феодальної епохи,об'єднало велику земельну аристократію і основну масу дрібних середніхземлевласників (у Росії виникло в 12 - 13 ст .). Дворяни ставилися до не що проводить класу, чисельність їхсягала близько одного мільйона. Будучи панівним класом, в дореформеній Росії, дворянство вЗагалом було оплатою кріпосницької реакції дворянства аристократія,плазувати перед всім іноземним, що відірвалася від народу ненавиділайого, намагалася задушити його творчі сили, придушити його революційніпочинання. Трохи більше третини з них мали особистим дворянством, яке нед.

Історія держави і права України. Лекція 11. Україна в складі російської імперії. 1 Короткий історичний огляд. 2 Суспільний устрій. 3 Державний лад. 1 Короткий історичний огляд. Продовжується активне формування робітничого класу. Якщо наприкінці ХVIII ст. було лише 10 тис. найманих робітників, то у 1917 р. у промисловості працювало вже 900 тис. чоловік. В цей період формується і масовий національно-визвольний рух. Населення України в цей період поділялося на такі стани: Дворянство. Найпривілейованіша верства суспільства. Дворянин - це поміщик, тобто власник землі і кріпосних, головна опора царизму. Головний обов'язок - служба.

Еволюція дворянства Наддніпрянщини за пореформеної доби свідчила, що його роль давньої імперської еліти відходила в небуття. Структура українського суспільства за пореформеної доби зазнала істотних змін. Новими верствами, які утвердилися в ньому, стали буржуазія і промислові робітники. Процес формування буржуазії розпочався ще за дореформеної доби. Представники нової суспільної верстви були здебільшого вихідцями з купців або заможних селян. Прикладом становлення українського підприємництва стала фірма «Брати Яхненки і Симиренко», про яку вже згадувалося. У пореформений період фірма вела перед у цукровій промисловості. В.Симиренко.

Заселення Слобідської України в давні часи. 1. Слобідська Україна як історико–географічний регіон. Основні етапи розвитку. 2. Історіографія та джерела. 3. Заселення території Слобідської України в давні часи. Кочовики І тис. до н. е. – початок І тис. н. е. Хозарський каганат. Історики Слобідської України на підставі аналізу документальних матеріалів констатували швидке зростання кількості населення протягом XVII–XVIII ст. За даними А. Г. Слюсарського, 1657 р. у краї нараховувалося всього 64 населених пункти та близько 100 тис. чол., наприкінці XVIII ст. – 19 міст, 630 слобод, 406 сіл, 3 погости, 2111 хуторів, в яких мешкало понад 1 млн. чол.

Місцеве самоврядування України кінця ХІХ ст. як спроба об’єднання сил суспільства . . 38 1.3. Логіка нового політичного мислення відкидає глобальні супе-речності класів, ідеологій, політик і звертає увагу на протиріччя «середнього рівня»: тероризм, регіональні конфлікти, новий на-ціоналізм, соціальна політика в країні, права людини і т. д. Тобто перед нами завдання: не дивитися за обрій світу, де там «комуні-стична цивілізація» або «велике суспільство благоденства», а як робити маленькі кроки щодня, поліпшуючи життя. Одним із визначальних чинників формування національної свідомості в Україні стало поширення історичних знань.

2.3. Формування українського народу та козацтва. Розділ 3. боротьба українського народуза національне визволення власної державив середині і другій половині хvіі ст. 3.1. Українська національна революція (Визвольна війна)під проводом Б. Хмельницького. 3.2. Громадянська війна та поділ України. Руїна. Розділ 8. україна в епоху постмодерну. 8.1. Відбудова і «відлига» в Україні (1946-1964 рр.) 8.2. Україна в період науково-технічної революції. 8.3. Україна – незалежна, суверенна держава. 8.4. Культурний розвиток України. Історія і культура України [Текст]: електрон. підручник для студ. природнич. і техн. спец. / В.В. Іваненко, Г.Г. Кривчик. – Д.: ДНУ ім. Олеся Гончара, 2016. – 206 с.